Останній вірш 17-річної Очман

Коли вриваєшся в моє життя крізь сни
І плутаєш мене із пластиліном ти,
Виборсуючись з вигадок нічних,
Я вибухаю соком апельсиновим -

Така моя п*янка, солодка кров,
Що зліплює сторіночки щоденника.
Залишимось лиш в нутрощах церков,
У вогнищі заклятої полеміки.

А ранок підкотив вже рукави,
І пальцями за шию вузлуватими
Бере, і я ( Read more... )

Спочатку святкувалося як завжди: бабусі, прабабусі, батьки, тітки, сестра, мамині подруги, татові друзі... Їли, розказували всякі гадості про те, як я була маленька... Ідиллія.
     Аж раптом дзвінок в двері! Значить, відкриваються двері, а в темному під*їзді стоять троє на табуретках з ліхтариком і голосно читають мої вірші, причому різні ( Read more... )

( Read more... )

Але я тебе шукаю ))
Якщо  хтось там щось знає, і кине йому лінк - благодарочка. Бо якось так дивно, ніяких контактів не лишилося...
Це Сергій,  "Собаки в космосі".

( Read more... )